Риніт

Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, що включають риніт, синусит, аденоїдит, ангіну, ларингіт і фарингіт, щороку стають причиною звернення мільйонів людей за медичною допомогою. Ба більше, згідно з різними статистичними даними, діти переносять риніт близько 10 разів на рік, у той час як дорослі хворіють не рідше 2 разів за той самий період. Як правило, патологічні процеси в ділянці респіраторного тракту можуть мати як інфекційну, так і іншу природу, проте вони неодмінно позначаються на якості життя пацієнтів.

Зміст

• Що таке риніт
• Риніт у дітей
• Риніт у дорослих
• Риніт у вагітних
• Риніт у людей похилого віку
• Види риніту
• Симптоми та ознаки риніту
• Лікування риніту

Що таке риніт

Під ринітом у дітей і дорослих розуміють неспецифічні запальні процеси в слизовій носової порожнини. При цьому запалення може мати як гострий, так і хронічний характер. Однак риніт може бути проявом таких хвороб, як грип, дифтерія, скарлатина (а також низки інших інфекційних захворювань), на тлі яких симптоми риніту мають специфічний характер, що допомагає визначити конкретну причину захворювання.
Також останнім часом дедалі більшого поширення набуває неінфекційна форма риніту, що пов'язана з порушенням місцевих метаболічних процесів у слизовій носової порожнини на тлі впливу різних несприятливих чинників.

Риніт у дітей

Риніт у дітей зустрічається значно частіше, ніж у дорослих. Це можна пояснити особливостями функціонування імунної системи, а також анатомічною будовою носової порожнини. Так, у перші півроку життя імунітет дитини представлений переважно антитілами, отриманими від матері, тоді як власні імуноглобуліни мають набагато меншу антигензв'язувальну здатність. Це неодмінно відбивається на сприйнятливості організму до збудників, що передаються повітряно-крапельним шляхом.

До анатомічних особливостей, що ускладнюють перебіг риніту в дітей, відносять часте поширення запалення на глотку, що призводить до ринофарингіту. У найважчих випадках, на тлі фізіологічного імунодефіциту, можливий розвиток трахеїту, бронхіту і навіть запалення легенів.

Ба більше, за рахунок вузькості носових ходів у разі розвитку навіть незначних запальних процесів у ділянці слизової у маленьких дітей порушується процес смоктання грудей. Це проявляється тим, що дитина швидко втомлюється, перестає їсти, починає нервувати, плакати і погано спить. Також зменшення кількості споживаної їжі може негативно позначатися на масі тіла, що зумовлено недостатнім надходженням необхідних поживних речовин в організм.
Іноді через порушення носового дихання у дітей грудного віку можна спостерігати погіршення роботи шлунково-кишкового тракту. Це проявляється найчастіше блювотою, метеоризмом, аерофагією і проносом, у зв'язку з чим під час визначення причин цих розладів батьки звертають увагу насамперед на зміну роботи травного тракту, з чим і звертаються до фахівця.
Нерідко гострий риніт у дітей, як і багато респіраторних захворювань верхніх дихальних шляхів, ускладнюється отитом. Це зумовлено поширенням запалення на євстахієву трубу з порушенням вентиляції барабанної порожнини. Так, згідно зі статистичними даними, понад дві третини дітей до 3 років мали один і більше епізодів гострого середнього отиту.
Для новонароджених дітей характерна знижена здатність до самостійного дихання через рот при розвитку закладеності носа. Це призводить до того, що аж до грудного віку можна спостерігати хибний опістотонус (дитина закидає голову) з напругою тім'ячка, зумовлений полегшенням дихання в цьому положенні.

Риніт у дорослих

Розвиток риніту в дорослих може бути наслідком величезної кількості чинників. Значна кількість цих патологічних явищ пов'язана з інфекційними хворобами. Так, в осінньо-зимовий період спостерігається підвищення поширеності гострих респіраторних захворювань.
Однак, варто зазначити, що важливу роль у розвитку запалення відіграють особливості життя людей, такі як вживання гострої їжі, куріння і трудова діяльність в умовах підвищеної шкідливості.
Незалежно від етіології, риніт у дорослих супроводжується патологічними проявами різного ступеня вираженості. Однак, навіть легкий нежить, який є характерним для риніту симптомом, може завдавати серйозного дискомфорту. Так, навіть за легкого нежитю хлориди і похідні аміаку, що містяться в слизових виділеннях, призводять до подразнення шкіри обличчя, особливо навколо носа, що супроводжується печінням і свербінням.
Водночас риніт у дорослих, що важко протікає, може супроводжуватися важкою лихоманкою (завдяки появі в системному кровотоці продуктів запалення) і головним болем (завдяки тиску слизової на носову перегородку). Це неодмінно впливає на якість життя людини, що є підставою для звернення по медичну допомогу. Великою проблемою є те, що багато людей починають самостійно лікувати риніт, порушуючи правила прийому лікарських засобів, що призводить до різних небажаних ефектів.

Риніт у вагітних

Нерідко можна зустріти риніт і у вагітних. Це пов'язано з тим, що вагітність як особливий стан організму, пов'язаний з формуванням і розвитком плода, супроводжується фізіологічною імуносупресією, в основі якої лежить зміна рівня гормонів і обміну речовин. Також за рахунок того, що нормальна тривалість вагітності становить 40 тижнів, навіть у звичайної дорослої людини є висока ймовірність розвитку риніту.

Важкий риніт у вагітних може призводити до значного зниження ефективності дихання, що може позначитися на перебігу вагітності. Так, для плода величезне значення має підтримання рівнів поживних речовин і кисню на достатньому рівні.
Риніт у вагітних, особливо в першому і другому триместрах вагітності, може бути проявом низки небезпечних хвороб. Як правило, в цих періодах відбувається формування основних систем органів у плода. Тому при виникненні симптомів гострих респіраторних захворювань на початку вагітності існує ризик виникнення різних патологічних станів у плода.
Таким чином, риніт у вагітних повинен своєчасно піддаватися лікуванню під наглядом лікаря, що пов'язано як з безпосереднім впливом хвороби на організм матері та плода, так і з наявною ймовірністю наявності у лікарських препаратів небажаного впливу на плід.
Однак, риніт у вагітних також може бути і неінфекційної природи. У таких ситуаціях запалення слизової оболонки носової порожнини зазвичай пов'язане зі стресом або зміною гормонального фону і трапляється значно рідше, ніж за інфекційного ураження.

Риніт у людей похилого віку

Риніт у літніх зустрічається дещо рідше, ніж у дітей. Так, згідно з дослідженнями американських вчених, серед людей у віці старше 65 років, порушення носового дихання спостерігається практично в 40% випадків. При цьому, у зв'язку зі зміною способу життя відзначається значне поширення запущених форм хвороб.
На розвиток риніту у літніх людей також значний вплив мають зміни в організмі людини, пов'язані з дегенеративними процесами в слизових. Також не менш значний вплив на розвиток риніту в літніх людей чинить приймання численних препаратів, спрямованих на лікування та компенсацію супутніх патологічних станів.
Причиною нежитю також можуть бути хронічні патологічні стани, пов'язані з порушенням функції печінки та нирок. У таких ситуаціях гострий риніт найчастіше є наслідком порушення виведення різних шкідливих для організму сполук.

Лікування риніту в літніх людей є серйозною проблемою. Як правило, найбільші складнощі пов'язані з переважанням уповільнених форм, а також зниженням уваги людей цієї вікової групи до симптомів.

Види риніту

Незважаючи на те, що під ринітом розуміють запальні зміни слизової в ділянці носової порожнини, існує кілька класифікацій, що пов'язано з різноманітністю форм цієї патології.
Так, залежно від тривалості перебігу та оборотності змін, що виникають у слизовій, виділяють:

• гострий риніт;
• хронічний риніт.

Гострий риніт

Гострий риніт, залежно від причини розвитку, поділяють на:

• інфекційний;
• неінфекційний.

У більшості випадків для гострої форми інфекційного риніту характерна послідовна зміна стадій:

• суха стадія;
• стадія серозних виділень;
• стадія слизисто-гнійних виділень.

Інфекційний риніт

Тривалість перебігу гострого інфекційного риніту залежить від стану імунного захисту. Так, за наявності хорошого імунітету, можливий абортивний перебіг патологічного процесу, коли симптоми зникають протягом 3 днів. Водночас за недостатньої реакції імунного захисту організму можливий тривалий перебіг хвороби, що перевищує 4 тижні, що може ставати причиною хронізації процесу.
В основі інфекційного риніту лежить реакція організму на активацію умовно-патогенної або потрапляння в організм патогенної мікрофлори (як правило, представленої вірусами та бактеріями). Найчастіше це відбувається при отриманні від уже хворої людини достатньої для розвитку хвороби кількості патогенних мікроорганізмів. Ризик розвитку хвороби істотно зростає при переохолодженні організму, а також імунодефіцитних станах. Однак, також можливий розвиток риніту на тлі зниження імунного захисту, що пов'язано з активацією умовно-патогенної флори.

Неінфекційні види ринітів

Неінфекційні види ринітів у сучасному світі зустрічаються досить часто. Це пов'язано, здебільшого, з умовами проживання, які позначаються на роботі організму.
До найпоширеніших видів неінфекційного запалення слизової носа відносять:

• алергічний риніт;
• медикаментозний риніт;
• вазомоторний риніт.

Алергічний риніт

Причиною алергічного риніту є контакт з алергеном, що призводить до викиду біологічно активних речовин у тканини, особливо слизової оболонки носа.
Симптоми, що супроводжують алергічний риніт, включають:

• нежить;
• чхання;
• кон'юнктивіт.

Алергічний риніт, у більшості випадків, пов'язаний із:

• пилком рослин;
• пилом;
• шерстю тварин;
• цвіллю.

Залежно від характеру перебігу, виділяють алергічний риніт таких видів:

• сезонний;
• цілорічний.

Симптоми, що супроводжують алергічний риніт (сезонну форму) найчастіше пов'язані з реакцією на пилок і спостерігаються в одні й ті самі періоди року. Водночас цілорічна (або персистувальна) алергія частіше пов'язана з підвищеною чутливістю організму до пилу та лупи тварин, що пов'язано зі щоденним контактом із цими алергенами.

Медикаментозний риніт

Медикаментозний риніт є наслідком системного впливу лікарських препаратів на слизову порожнини носа. Як правило, в більшості випадків в основі цього виду запалення лежить зміна тонусу і проникності судин, що призводить до порушення роботи слизової носа.

Медикаментозний риніт зазвичай розвивається у людей, які вживають велику кількість ліків. У таких ситуаціях для позбавлення від неприємних симптомів необхідно змінити схему лікування на препарати, що мають меншу кількість побічних ефектів.
Медикаментозний риніт найчастіше пов'язаний з прийомом:

• місцевих деконгестантів;
• аспірину;
• ібупрофену;
• бета-адреноблокаторів;
• деяких седативних засобів;
• антидепресантів;
• оральних контрацептивів;
• препаратів, що використовуються для лікування еректильної дисфункції.

Вазомоторний риніт

Вазомоторний риніт від самого початку може бути наслідком алергії, за якої запалення в носовій порожнині залишається навіть після ліквідації контакту з алергеном, проте іноді він пов'язаний і з іншими факторами, що сприяють зриву регулювання судинного тонусу.

Вазомоторний риніт найчастіше має легкі прояви, оскільки він практично ніколи не має життєзагрозливого характеру. У його основі - розширення судин порожнини носа. Це призводить до набряку і скупчення виділень.

Вазомоторний риніт розвивається внаслідок:

• зміни погодних умов (особливо за низької вологості);
• вірусних інвазій;
• гарячих або гострих продуктів;
• надмірного використання назальних спреїв;
• гормональних коливань, пов'язаних із вагітністю;
• гіпотиреозу;
• стресу.

Інші види гострих ринітів

Інші види гострих неінфекційних ринітів зазвичай спричинені регулярним впливом шкідливих сполук, таких як смог або тютюновий дим. Вплив подразнювальних речовин на слизові призводить до формування запалення в носовій порожнині.

Хронічний риніт

Хронічний риніт характеризується тривалим перебігом, за якого патологічні явища спостерігаються протягом 4 і більше тижнів. При такому порушенні спостерігається зміна слизової оболонки (за катаральним, гіпертрофічним і атрофічним типами). Також часто хронічна форма буває проявом іншої нозології.

Хронічний риніт інфекційної природи

Хронізація запалення слизової оболонки інфекційної етіології часто є наслідком неправильної тактики лікування. Так, коли імунітет недостатній для повного придушення та елімінації патогенної флори, відбувається її закріплення та персистенція з подальшим періодичним загостренням інфекційного процесу. Найчастіше осередками інфекції є синуси та лімфоїдна тканина глотки.

Неінфекційний хронічний риніт

Неінфекційний хронічний риніт може бути проявом медикаментозного, алергічного та вазомоторного типів. Також в основі нозології може лежати дегенеративна зміна слизової носової порожнини (найяскравіший приклад - атрофічний риніт).

Атрофічний риніт

Атрофічний риніт найбільш характерний для літніх людей. У його основі лежить дегенерація колагенових і еластинових волокон, що супроводжується зміною характеристик слизової, до числа яких входить зменшення імунорезистентності.
Атрофічний риніт, залежно від походження, підрозділяється на первинний і вторинний. Первинний є наслідком спадкових порушень, ендокринного дисбалансу, дефіциту поживних речовин та аутоімунних реакцій.
Вторинний атрофічний риніт - це результат супутніх захворювань або оперативних втручань. Також, залежно від поширеності патологічних змін, виділяють обмежену та дифузну форми патології.
Нерідко на користь цього виду запалення свідчить тривалий вплив пилу, газів та інших подразнювальних сполук. Однак, рідко атрофічна форма розвивається у дитини і є наслідком кору, грипу, дифтерії та скарлатини. До головних ознак атрофічної форми відносять мізерні виділення, відчуття сухості та зниження нюху.

Інші види хронічних ринітів

Хронічні катаральна і гіпертрофічна форми можуть бути послідовними стадіями одного і того ж процесу. Для цих форм риніту характерні симптоми, що включають рясні слизові або слизово-гнійні виділення, а також виражене утруднення дихання. Нерідко на тлі ураження нюхових закінчень можлива незворотна втрата нюху.

Симптоми та ознаки риніту

Симптоми, що супроводжують риніт, можуть варіюватися залежно від низки чинників, до яких відносять:

• вік;
• сприйнятливість до алергенів;
• перенесені інфекції;
• шкідливі звички;
• прийом лікарських препаратів.

Особливості перебігу інфекційного риніту

Зазвичай інфекційний риніт супроводжують симптоми, що спостерігаються при чужорідній інвазії. Так, на тлі інфекції у більшості людей спостерігаються системні ознаки патології, до числа яких входять лихоманка і загальне погіршення самопочуття.
Симптоми гострого риніту в дітей і дорослих залежать від стадії інфекційного процесу. Так, можна виділити стадії:

• подразнення (характерні сухість, печіння, напруження і чхання);
• серозних виділень (з великою кількістю виділень);
• слизисто-гнійних виділень (виділення мають слизисто-гнійний характер).

Симптоми риніту в дітей і дорослих за адекватного рівня імунної відповіді та інфекційної етіології повністю минають через 1,5-2 тижні від появи перших ознак захворювання.

Відмінності симптомів у дорослих і дітей

Симптоми риніту в дітей і дорослих значно визначаються здатністю індивідуума виявляти свої бажання. Так, новонароджені та немовлята не можуть усвідомлено висловити те, що їх турбує. Тому, під час ідентифікації в них хвороби, батьки та лікарі найчастіше орієнтуються на непрямі ознаки.
Оскільки в основі хвороби здебільшого лежать одні й ті самі патологічні зміни, симптоми риніту в дорослих і дітей шкільного віку відрізняються мінімально та, більшою мірою, визначаються супутніми патологіями. Значний вплив на прояви захворювання також має самолікування. Так, у разі невдалих спроб вилікувати нежить самостійно існує висока ймовірність зміни клінічної картини.

Відмінності симптомів алергічного та вазомоторного риніту

Іноді алергічний риніт - це основна причина для формування інших форм патології. Так, на тлі зриву регуляції тонусу судин, існує ймовірність розвитку нейровегетативних розладів. Тому часто вазомоторний і алергічний риніт супроводжують симптоми, що мають подібний характер. Так, для них характерні закладеність носа і слиз. При цьому ці види запалення слизової спостерігаються протягом тривалого часу.
Нерідко алергічний риніт має симптоми, за якими можна судити про природу хвороби. Приклади цих проявів - це кон'юнктивіт і висип по всьому тілу. Одним із найпоширеніших способів перевірки алергічної природи запалення є шкірний тест, суть якого полягає в перевірці реакції організму у відповідь на певні речовини. Як позитивний розцінюється результат, за якого виникає червона пляма.
Симптоми, що супроводжують вазомоторний риніт, у більшості випадків мають неспецифічний характер. Тому для підтвердження цієї форми патології лікарю слід повністю виключити інші можливі причини розвитку нежитю.
Так, для підтвердження діагнозу вазомоторного риніту виключають симптоми, характерні для алергічної та інфекційної форм. Для цього проводиться шкірна проба на алергію, а також рентгенологічне або ендоскопічне дослідження верхніх дихальних шляхів.
Часто симптоми, що супроводжують вазомоторний риніт, можуть турбувати пацієнта кілька місяців або навіть років. Іноді вони звертають увагу на закладеність носа, що виникає в одному з носових ходів, особливо після сну, що супроводжується певним дискомфортом.

Ознаки хронічного риніту

Перше, що говорить про хронічний перебіг запалення - це відсутність періодів повного одужання. Це проявляється тим, що пацієнт скаржиться на наявні тією чи іншою мірою закладеність, нежить і гугнявість. Зазвичай для розвитку загострення потрібен контакт з алергеном або переохолодження організму.

Лікування риніту

Багато людей під час застуди задаються питанням про те, як лікувати риніт. Це пов'язано з тим, що саме закладеність носа і нежить найсильніше позначаються на щоденній життєдіяльності людей, спричиняючи втому і дратівливість.
Тактика лікування риніту визначається причинами його виникнення. Так, якщо в разі гострого інфекційного або алергічного риніту можливе повне одужання після елімінації патогенного чинника, то в разі низки хронічних форм хвороби для досягнення одужання потрібне оперативне втручання.

Як лікувати інфекційний риніт

Незалежно від причин, які викликали риніт, лікування бажано починати після консультації з фахівцем. Це викликано тим, що огляд пацієнта лікарем істотно підвищує точність діагностики та ефективність проведеної терапії. При цьому те, як лікувати риніт, визначається значною мірою віком пацієнтів. В особливу групу можна виділити немовлят, позбавлення яких від нежитю необхідне для відновлення нормального харчування.
Як правило, лікувати риніт доводиться в амбулаторних умовах. Рідкісним винятком є ситуації, коли пацієнт страждає від важкої інтоксикації, що супроводжується високою лихоманкою і погіршенням загального стану.
Також під час лікування риніту в дітей і дорослих рекомендується проводити якомога більше часу в приміщенні з теплим і вологим повітрям. Це значно сприяє зниженню вираженості клінічної симптоматики.

Лікування нежитю під час риніту у дітей

Лікування риніту в дітей залежить від віку та вираженості симптомів. Так, у грудних дітей, як правило, лікувати риніт необхідно для забезпечення нормального процесу харчування. Для цього видаляються скоринки з носа і відсмоктується слиз за допомогою балончика з кожної половинки носової порожнини.
Також безпосередньо перед годуванням у ніс закапують судинозвужувальний засіб, який сприяє зменшенню набряку і, таким чином, покращує прохідність носового проходу. Близько 3 разів на добу рекомендується закапувати в носову порожнину засоби, що володіють протимікробним ефектом, які допускаються для лікування риніту у грудних дітей.
Лікування риніту в дітей у дошкільному та шкільному віках також має включати навчання самостійного видалення слизу. Однак, потрібно пояснити дитині, що не можна висмаркуватися через дві ніздрі одночасно, особливо якщо ніс закладений дуже сильно. Це пов'язано з тим, що в дитини коротша і ширша євстахієва труба, що сприяє розвитку гострого середнього отиту.
Тактика лікування риніту в дітей старше 14 років практично не відрізняється від такої в людей старшого віку. Як правило, риніт і його лікування у підлітків не представляє особливих складнощів. Це можна пояснити зміною анатомо-фізіологічних характеристик, які визначають особливості перебігу хвороби в дитини.

Лікування риніту в дорослих

Лікування риніту в дорослих більшою мірою націлене на ліквідацію закладеності носа. Це виправдовується насамперед тим, що завдяки зменшенню виділень і забезпеченню прохідності носа значно поліпшується самопочуття хворого. У важких ситуаціях, особливо за високої лихоманки, рекомендується дотримуватися постільного режиму.
Лікування риніту в дорослих найчастіше має консервативний характер і включає судинозвужувальні, а також протимікробні засоби. Судинозвужувальні засоби дають змогу ліквідувати набряк слизової оболонки, що зі свого боку позбавляє пацієнта закладеності носа, а також підвищеної секреції слизу. Це позитивно позначається на стані слизової за рахунок зниження вираженості запальних процесів.
Протимікробні засоби, що використовуються для лікування риніту в дорослих, спрямовані на придушення росту патогенної флори. Це потрібно як для елімінації патогенних мікроорганізмів, так і для зниження ймовірності розвитку різних ускладнень.
Незалежно від того, з якою формою хвороби зіткнувся пацієнт, слід обмежувати застосування будь-яких крапель у ніс суворими часовими рамками, що не перевищують у звичайних випадках 10 днів. У виняткових ситуаціях місцеве застосування ліків може бути продовжено до 2 тижнів. В основі цієї рекомендації лежить те, що тривале лікування спричиняє вазомоторний та алергічний риніт з високою часткою ймовірності. Це пов'язано з тим, що тривале (понад 14 днів) використання крапель порушує вазомоторну регуляцію і загибель миготливого епітелію.

Лікування вазомоторного риніту

Якщо діагностується вазомоторний риніт, лікування має починатися зі з'ясування етіології його розвитку. Так, найчастіше цей вид пов'язаний із тривалим прийомом судинозвужувальних засобів, що спричиняє зрив фізіологічної іннервації тонусу судин.
Також лікування вазомоторного риніту може включати:

• ендоназальні новокаїнові блокади;
• внутрішньослизове введення кортикостероїдів;
• точкове припікання рефлексогенних зон;
• внутрішньоносову фізіотерапію;
• склерозуючу терапію;
• місцеве застосування в'яжучих препаратів.

Як правило, таке лікування, спрямоване на вазомоторний риніт, проводиться виключно фахівцем, а показання до нього визначаються відповідно до конкретної клінічної ситуації.

Лікування алергічного риніту

Незалежно від того, з чим пов'язаний алергічний риніт, лікування повинно включати специфічні та неспецифічні методи, спрямовані на десенсибілізацію організму. Вони дають змогу зменшити викид сполук, що призводять до набряку з ознаками запалення слизової носа.
Так, лікування алергічного риніту має починатися з припинення контакту з алергеном, до якого є сенсибілізація. Це здійснюється як за допомогою зміни раціону харчування, так і за допомогою санації хронічних гнійних вогнищ.
Також, якщо у пацієнта діагностується алергічний риніт, лікування може включати застосування місцевих протизапальних засобів. Для цього нерідко потрібна консультація алерголога. Якщо ж точно відомий алерген, який призводить до патологічних реакцій, можливе проведення специфічної гіпосенсибілізації, спрямованої на зниження IgE, що дає змогу знизити вираженість патологічних реакцій організму.

Лікування інших видів риніту

Незалежно від етіології, тактика лікаря відповідає таким принципам:

• усунення ендо- та екзогенних чинників, що сприяють розвитку нежитю;
• проведення лікарської терапії, ефективної для конкретного виду патології;фізіотерапії та інших лікувальних процедур, що сприяють поліпшенню загального стану.

Іноді досягти одужання можна лише за допомогою хірургічного втручання. Це зумовлено, як правило, незворотними змінами слизової. Переважна кількість операцій здійснюється за тривалого перебігу хвороби.
Також слід приділити увагу профілактичним заходам. Для того, щоб знизити частоту і тяжкість хвороби, рекомендується проводити загартовування з ранніх років. Це дає змогу підвищити рівень імунного захисту, що неодмінно відбивається на реакції у відповідь на чужорідну інвазію.