Лимфаденіт

Лише в рідкісних випадках лімфаденіт являє собою самостійне захворювання. Найчастіше це не що інше, як симптом, що сигналізує про якісь неполадки в організмі. Виявивши перші ознаки лімфаденіту, необхідно терміново звернутися до лікаря - іноді причиною його виникнення є досить небезпечні стани.

Зміст:

1. Лімфаденіт: що це таке?
2. Причини виникнення лімфаденіту
3. Види лімфаденіту
4. Симптоми лімфаденіту
5. Діагностика лімфаденіту
6. Лікування лімфаденіту
7. Лімфаденіт: можливі ускладнення
8. Профілактика

Лімфаденіт: що це таке?

Лімфаденіт - запальний процес у лімфатичних вузлах, що часто супроводжується нагноєнням. Проявляється він через збільшення одного або кількох лімфовузлів і може виникати одразу в кількох регіонах тіла. Його симптоми можуть бути різні - вони визначаються видом лімфаденіту. До загальних його ознак належать місцеве підвищення температури та підйом температури тіла, сильні болі, почервоніння (гіперемія) шкіри, набряк.

Як правило, лімфаденіт - це відповідна реакція на зниження імунітету внаслідок прогресування будь-якого захворювання. Ось чому так важливо знайти й усунути причину виникнення небезпечного стану.

Причини виникнення лімфаденіту

Усі причини, що призводять до виникнення лімфаденіту, можна умовно розділити на інфекційні та неінфекційні.

Інфекційні причини трапляються досить часто - інфекція зі своїх вогнищ поширюється лімфатичними і кровоносними судинами, спричиняючи запальний процес.

Найтиповішими "винуватцями" виникнення лімфаденіту є такі бактеріальні та вірусні інфекції, як:

• стрептокок;
• стафілокок;
• паразитарні та грибкові інфекції;
• туберкульоз, бореліоз, сифіліс та інші специфічні інфекції;
• ВІЛ та ін.

Серед неінфекційних причин лімфаденіту, які зазвичай трапляються, можна виділити такі:

• онкологічні захворювання системи крові (лімфома);
• метастатичний (вторинний) рак, що поширився з інших зон тіла;
• запалення як відповідь на впровадження чужорідного тіла.

Види лімфаденіту

Існує кілька критеріїв класифікації лімфаденіту.

Залежно від тривалості та інтенсивності запального процесу виділяють:

• гострий лімфаденіт - характеризується раптовим початком і виникає внаслідок інфікування рани, розвитку гострого інфекційного захворювання або після хірургічного втручання;
• хронічний лімфаденіт - результат тривалого інфекційного процесу або прогресування онкологічного захворювання (іноді цей вид лімфаденіту являє собою віддалений наслідок хірургічної операції);
• рецидивуючий лімфаденіт - виникає внаслідок хронічної інфекції будь-якого з огранів.

За етіологією лімфаденіт буває:

• неспецифічним - причиною є грибкова та бактеріальна флора, зазвичай присутня на шкірі та слизових оболонках (якщо запалення має локальний характер, то цей вид лімфаденіту дуже добре піддається лікуванню);
• специфічним - у цьому разі лімфаденіт сигналізує про поширення за межі вогнища таких небезпечних специфічних інфекцій, як чума, туберкульоз, токсоплазмоз, сифіліс, туляремія, бруцельоз.

Лімфаденіт залежно від характеру запального процесу буває:

• гнійним - супроводжується сильними болями, погіршенням самопочуття і загрожує за відсутності своєчасної допомоги сепсисом;
• серозним - зазвичай виникає як наслідок вірусної інфекції, ракових метастаз або лімфоми, протікає з не яскраво вираженою симптоматикою і часто є стадією, що передує гнійному лімфаденіту.

Нарешті, види лімфаденіту виділяють і за місцем локалізації захворювання:

• підщелепний лімфаденіт - не надто часте явище, що спричиняється різними захворюваннями порожнини рота: тонзиліт, карієс тощо;
• шийний тип лімфаденіту особливо поширений серед дітей і людей, які часто страждають на застудні та інфекційні захворювання, такі як гнійна ангіна, тонзиліт, пневмонія, грип;
• паховий лімфаденіт - цей стан завжди супроводжується первинним інфекційним захворюванням, що характеризується наявністю запального процесу - як правило, йдеться в цьому разі саме про венеричні хвороби, набагато рідше вся справа в інфікуванні рани в районі пахової ділянки на тлі зниженого імунітету;
• лімфаденіт у пахвових западинах - у ці зони лімфа надходить із шиї, обличчя, плечового пояса, грудної клітки, відповідно, разом із її потоком "винуватці" запального процесу можуть надійти з цих районів, уражених такими захворюваннями, як, наприклад, хронічне запалення мигдаликів або карієс;
• привушний лімфаденіт є наслідком запальних захворювань вушної раковини, внутрішнього вуха або прилеглих тканин, а також гнійних травм, наприклад, "невдалого" проколу вуха або навіть видавлювання вугрів.

Симптоми лімфаденіту

Ознаки лімфаденіту великою мірою залежать від його виду і стадії. Так, наприклад, якщо симптоми гострого лімфаденіту не помітити неможливо, то так званий простий лімфаденіт узагалі часто протікає безболісно й до певного часу не викликає занепокоєння.

Як правило, все ж таки лімфаденіт супроводжується набряками і болючістю шкіри навколо запалених лімфовузлів. Іноді навіть спостерігається її почервоніння. У деяких випадках збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія) помітне неозброєним поглядом без пальпації.

Якщо йдеться про гостру форму захворювання, особливо таку, що супроводжується нагноєнням, то симптоми проявляються різко і раптово: біль, ущільнення лімфовузлів і втрата ними рухливості, а також явища загального плану у вигляді нудоти, лихоманки, сильного головного болю. При цьому контури вузла розмиваються і втрачають обриси, він нібито зливається з навколишніми тканинами. Відзначається так само рух гною всередині вузла. У разі відсутності своєчасного лікування висока ймовірність прориву абсцесу в глибину тканин.

Коли ж має місце хронічний лімфаденіт, то відмічають досить млявий перебіг захворювання: лімфовузли збільшені, але практично безболісні, вони ущільнені, проте досить рухливі під час пальпації. У деяких випадках можливий набряк прилеглих тканин або кінцівок через застій лімфи внаслідок порушення функцій вузлів.

Окремі симптоми лімфаденіту свідчать про розвиток серйозних станів, потенційно небезпечних для життя. За їхньої наявності необхідно якомога швидше звернутися по кваліфіковану допомогу, інколи рахунок іде буквально на години та хвилини.

Йдеться про такі ознаки, як:

• підвищена температура тіла (вище 38,5С);
• утруднене або прискорене дихання;
• сильний біль, набряк, яскраво виражене почервоніння;
• прискорене серцебиття.

Діагностика лімфаденіту

Насамперед фахівець огляне лімфовузли методом пальпації. У здорових людей вони досить м'які, легко зміщувані відносно сусідніх тканин, абсолютно безболісні та не збільшені - у пацієнтів нормальної статури лімфовузли взагалі важко промацати, інша річ - худорляві пацієнти, особливо діти та підлітки.

Далі, залежно від результатів обстеження, буде ухвалено рішення про застосування інших діагностичних заходів, а саме:

• загальний аналіз крові;
• аналіз на ВІЛ;
• УЗД периферичних лімфовузлів і органів черевної порожнини (особливо селезінки та печінки);
• комп'ютерна томографія досліджуваної анатомічної області (шия, грудна клітка тощо);
• огляд ЛОР-лікаря рекомендований за будь-яких змін у лімфовузлах шиї, над- і підключичних зон;
• іноді виникає необхідність у проведенні біопсії вузла, тобто забір його тканини для гістологічного дослідження;
• у разі підозри на контакт пацієнта з хворими на туберкульоз проводять шкірно-алергійні проби, мікроскопічні дослідження мокротиння і крові, рентген; усі ці маніпуляції проводять у разі виявлення специфічного лімфаденіту;
• лімфаденіт у паховій ділянці вимагає виключення пахової грижі, а також проведення низки досліджень для того, щоб виключити венеричні захворювання.

У низці випадків може виникнути необхідність у проведенні лікувально-діагностичної операції - розтин і дренування порожнини, що утворилася, а також огляд прилеглих органів і тканин щодо наявності гнійних ран і абсцесів.

У пацієнтів дитячого віку насамперед виключають набряк Квінке - алергічну реакцію, що загрожує життю, а також вельми схожі на збільшені лімфовузли вроджені кісти і пухлини в районі шиї.  

Лікування лімфаденіту

Оскільки лімфаденіт найчастіше є сигналом про якісь неполадки в організмі, то його лікування супроводжується боротьбою із захворюванням органу або системи, що спричинив запалення лімфовузлів. Так, у разі підщелепного лімфаденіту потрібне санування порожнини рота і лікування хронічного тонзиліту, а лікування шийного лімфаденіту неможливе без усунення гнійної ангіни або інших захворювань, що стали його причиною. До того ж, стратегія дій медичних працівників залежить і від стадії розвитку лімфаденіту.

Так, якщо мають місце початкові стадії лімфаденіту, то лікування досить консервативне:

• створення умов спокою для ураженої ділянки;
• протизапальні препарати місцевої та системної дії;
• антибактеріальні та противірусні препарати (за наявності показань).

У разі підтвердження туберкульозної інфекції лікування можливе тільки в умовах стаціонару за допомогою специфічної туберкульозної терапії.

У разі гнійного лімфаденіту необхідно якнайшвидше провести розтин і дренування порожнини, що зазнала нагноєння. Після процедури пацієнту потрібна регулярна обробка рани і перев'язки.

Буває, що внаслідок біопсії підтверджується наявність пухлинного процесу - доброякісного або злоякісного. Лікування при цьому може включати опромінення і хіміотерапію.

У разі лімфаденіту, як і за наявності будь-яких інших захворювань, вкрай небезпечно займатися самолікуванням. Наприклад, коли має місце запалення лімфатичних вузлів наше, що супроводжується симптомами ГРВІ, багато хто намагається впоратися з проблемою за допомогою прикладання до уражених ділянок сухого тепла. Однак цей захід може бути вкрай небезпечним і може спричинити серйозні ускладнення.

Лімфаденіт: можливі ускладнення 

В окремих випадках лімфаденіт може минути й самостійно. Однак за перших же ознак захворювання набагато правильніше буде перестрахуватися й одразу звернутися до лікаря.

Адже за відсутності своєчасної допомоги лімфаденіт може дати серйозні ускладнення, такі як:

• абсцес;
• сепсис;
• енцефаліт;
• остеомієліт;
• широке поширення інфекції або онкологічного захворювання;
• тромбофлебіт.

Профілактика

Існує невеликий перелік профілактичних заходів, здатних у багато разів знизити ризик виникнення лімфаденіту:

• попередження мікротравмування шкіри;
• попередження інфікування отриманих відкритих ран - достатньо лише вчасно обробити їх антисептиком;
• своєчасне і грамотне лікування ангіни, синуситу і риніту (унеможливлює виникнення підщелепного, привушного і шийного лімфаденіту);
• своєчасне усунення вогнищ інфекцій (лікування карієсу, розтин фурункулів тощо);
• діагностика і лікування захворювань, що спричиняють специфічний лімфаденіт: туберкульоз, сифіліс, гонорея тощо.